Шлях від атеїстки до нового Божого творіння!!
Думки про самогубство колишньої атеїстки
Я була атеїсткою і розраховувала лише на себе.Я жила як більшість жінок.Працювала, ростила дітей сама.Розчарована, втомлена від невдоволення своїм життям, тяжкості рутин, не бачила сенсу свого особистого життя, у депресії та з хронічними хворобами нирок, печінки, голови. В результаті я не могла так жити далі і хотіла щоб все це закінчилося. Я не хотіла, щоб мої діти жили як я, але нічого іншого не могла їм дати, окрім їжі та одягу.Я також розуміла, що з таким здоров’ям довго не протягну.
Всі ці думки вели мене до самогубства, так як я була атеїсткою, не вірила в Бога і в пекло. І в один момент я вирішила піти з цього світу, як я думала, в «нікуди». У день, коли рішення було прийнято і мої ноги прямували в пекло, я раптом побачила перед собою плакат із запрошенням на богослужіння в будинок культури. Було рівно 18:00, коли почалася служба, і я згадала моменти, коли дивні жінки на вулиці говорили зі мною про Ісуса, Який втручався в їхні безвихідні ситуації і вирішував їхні проблеми. І тоді я вирішила, що матиму час «там», спробую звернутися до Бога…
І я зайшла у зал, де проходила проповідь. Я сіла в останній ряд і чомусь почала плакати. Здавалося, що хтось дістає зсередини мої болі, гіркоту, печалі, зібрані роками. Вона тривала 3 години. Коли пролунав заклик до примирення з Богом, мої ноги побігли до сцени.Мені допомогли звернутися до Бога в молитві покаяння. Я вийшла з церкви і стояла на зупинці, чекаючи на автобус. Дивлячись на дорогу, я згадала, що мені щось потрібно на ній, але не могла зрозуміти що. І раптом зсередини пролунав натяк «ти хотіла померти», і я з жахом згадала про своє бажання кинутися під машину. Пару днів я ходила в подиві «як я могла залишити дітей, і звідки це взялося?». Бог втрутився в моє життя, побачивши мою нерішучу спробу повірити в Нього.
Боже творіння
Перше, що сталося – це зцілення душі. Як наслідок, повернулося почуття відповідальності, надії, віри в те, що все буде добре, сил і бажання жити. Через деякий час я почала відвідувати церкву і отримувати відповіді на своє внутрішнє питання: чому я так живу?Виправляючи свої життєві принципи, світогляд і поведінку, прощаючи кривдників, я вчилася новій культурі взаємин з людьми, отримала зцілення в тілі. Діти теж ходили до церкви. Ми почали краще вчитися, самостійно робити домашні завдання і мені стало набагато легше..
Сьогодні, через 21 рік, доньки з вищою освітою, заміжні, є онуки. Не маючи шкідливих звичок, вони працюють, мають власне житло, дивляться в майбутнє. Я здорова, у мене є робота, яку я люблю, і мені є чим поділитися з іншими людьми. Сьогодні я зовсім інша людина. І це завдяки Святій Трійці, моїм пастирям, наставникам і церкві живого Бога.
Ірина Павлушко, 53 роки, Київ.
